Словник української мови (1937)/допитувати

by Борис Грінченко

◀ допитливо

Словник української мови Борис Грінченко Д допитувати

допитуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Допи́тувати, тую, єш, сов. в. допита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Расспрашивать, расспросить. Глухий не дочує, так допитає. Ном. № 8565.