Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дорубувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дорубувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, щоб не мокли на дощі. Харьк. у.