Словник української мови (1937)/доходжати
| ◀ доховатися | Словник української мови Д доходжати |
доходжувати ▶ |
|
Доходжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас доходжати, смерті нашої доглядати. Макс. (1849). 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там доходжала, злото позбирала, золотарю дала. Чуб. III. 391. 3) До ро́зуму доходжа́ти. Созревать умственно. Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молодії подружжя знаходжати. Мет. 347.