Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дременути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дременути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дремену́ти, ну́, не́ш, гл. Быстро побежать, уйти. Мир. Пов. I. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1.