Словник української мови (1937)/дрижаки
| ◀ дригулька | Словник української мови Д дрижаки |
дрижання ▶ |
|
Дрижаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дрижаки́ ї́сти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!.. Та й дрижаків наївся! Кв. I. 5. Дрижаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дрижаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.