Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дудар

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дудар
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуда́р, ря́, м. 1) Мастер, делающий дудки. 2) Играющий на свирели. 3) Род хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. III. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.