Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дунай

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дунай
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуна́й, на́ю, м. 1) Разлив воды, вообще большое скопление воды. Ой за горами вода дунаями, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 760. Понад дунаями вода стоянами, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 329. 2) Река Дунай. О. 1862. V. 103. Ум. Дуна́єнько, Дуна́єчко. Течуть річеньки, течуть бистренькі із тихого Дунаєньку. Грин. III. 526. Текла вода з Дунаєчка, а другая з моря. Грин. III. 558.