Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дупельце

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дупельце
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дупе́льце, ця, с. 1) Ум. от дупло. 2) Задний проход, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. Дупе́лечко.