Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/діл

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
діл
Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Діл, до́лу, м. 1) Низ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Неси мене, сивий коню, горами, долами. Грин. III. 677. 2) Пол земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. Додо́лу. На пол, на землю, до земли. Зсади хлопця додолу. Додолу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько додолочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней додолу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись додолу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.

II. Діл, лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.