Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дітвора

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дітвора
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дітво́ра, ри, ж. соб. Дети, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.