Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жердя

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жердя
Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Жердя, ді, ж. Жердь.

II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то розсохи, на розсохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка о человеке, жердя — волосы). Ном., стр. 297, № 220.