Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/живчик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
живчик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жи́вчик, ка, м. 1) Ум. от живець 25. 2) Резвый мальчик. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.