Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/житник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
житник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жи́тник, ка, м. 1) Жук, появляющийся, когда наливается рожь в колосе. 2) Человек, крестьянин (в загадке): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люди, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.