вядинки, что ли, картошки, тарелку огурцов да чайку побольше…
Ільченко: (Добуває зі скринки якісь папері, кладе на стіл, салдати теж добувають всілякі річи й розкладають на софі й стільцях).
Фінстербуш: (Кладе якісь урядові книги на письменному столі, вказує на хрест, що стоїть на столі): А зту… ерунду уберите проч!
Міхайлов: (До салдатів, вказує на образ Матері Божої над дверима) Ну, зту икону, что-ли, тоже долой!
Сотрудник: (Забирає хрест держить його в руках, покивав головою, півголосом до себе) Починається!…
Ломакін: (Станув на стілець, здіймив образ, дає сотрудникові).
Іщук: (Добуває зі скринки портрет Лєніна й два червоні прапорці, дає Міхайлові).
Міхайлов: (Показує портрети сотрудникові). Вот что нам заместит икону! Зто наша гордость, зто наше все!
Ломакін: (Вішає портрет а по боках обидва прапорці навхрест).
Сотрудник: (Зітхнув, з хрестом і образом іде в двері на право до кімнати).
Фінстербуш: Здесь у вас в деревне помещик єсть?
Сотрудник: Є, єврей, Мошко Лянґер, Купив цю економію перед війною від Миронівського ґрафа. Сам був на війні, недавно вернув, то його хазяйство доста знищене.
Міхайлов: И тепер не удрал?
Сотрудник: Ні.
Міхайлов: (Усміхається). Так сегодня покажут ему наши, где раки зимуют…
Фінстербуш: Ну, зачемже? Он же не пан из панов.
