ближчі стосунки з співробітниками Франке, зокрема з Гайнрихом Мільде.
Галльські пієтисти друкували багато та різними мовами. Один із улюблених творів галльського кола були „Книги про правдиве християнство“ Арндта; ми знаходимо в десятках та сотнях листів із цілого світу до Франке та його приятелів прохання надіслати Арндта, що в оригиналі та в перекладах робив на релігійних читачів найглибше вражіння. З Галле походила вже ініціятива чеського (1715 рік, було вже видання з XVII в.) та польського (1717) видання „Правдивого християнства“; книга ця в німецькім оригіналі мала великий успіх у німців та шведів у Россії та в Україні, та через них доходила до російського та українського читача. Не диво, що галльські пієтисти, зазнайомившись із Тодорським, зразу почали мріяти про „руське“ видання Арндта. Звістки, що Прокопович морально та матеріяльно підтримав таке видання, можна вважати ймовірними[1], менш ймовірна чутка, що императриця Анна матеріяльно допомогла друку книжки[2]; в архівних звістках маємо натяки на
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|«Наша культура». 1936.pdf/13}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
- ↑ Про це оповідає в біографії Прокоповича в своїх „Nordische Nebenstunde“ відомий німецький учений Шерер; пор. також Пекарський: Наука и литература въ Россіи при Петрѣ Великомъ. СПБ. 1862, том І, стор. 489 Чистовичъ: Ѳ. Прокоповичъ и его время, стор. 589. Коли Пекарський (цит. стаття, стор. 36) пише, що Тодорський переклав Арндта „по желанію Прокоповича“, то це вже очевидне перебільщеиня, — від допомоги грішми до „желанія“ досить далеко.
- ↑ Філаретъ: Обзоръ Русской духовной литературы, II, 1861, стор. 39 пише, що на видання Арндта „Императрицею Анною при-
