Цю сторінку схвалено
лів душею… Скільки місяців пролетіло, як казка, як сон… Скільки пережито… скільки передумано… (Галя убирає посуд). З якою радістю я летів до цього маленького куточка!.. Порошинка на земній кулі, а як вона притягала! Бідне все, убоге, — а здавалося: коли б засипали золотом в иншому місці — не висидів би й хвилини. А чому то так? Відгадай!.. (Галя мовчить. Роман обіймає) А тому, що в цім куточку жило моє любе галеня… (Цілує). А ти згадувала мене?..
Галя Згадувала, Ромцю…
Ром. (Жартує) Не проміняла мене… на кого-небудь…
Галя Годі, Романе… Треба йти обід готувати… (Виносить самовар на кухню)
Ява III.
Ром. (Ходить) Бідна Галочка!.. Як змінилася!.. На її чулу душу, мабуть, важкий слід по-
