Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/90

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

його вірним другом. Сірко помер 1690. р. на Чортомлицькій Січі, його могила збереглася до наших днів. Але народ собі оповідає, що там похоронена тільки одна Сіркова рука, а що він сам ходить далі по світі й воює ворогів України.

Тоді проти Дорошенка розпочали війну москалі. Вони боялися, щоб він не злучив у своїх руках цілої України й хотіли його погубити. Велике московське військо облягло Чигирин, де жив Дорошенко зі своїм вибраним полком козаків, яких звав »серденятами«.

Але гетьман укріпив сильно старий замок Хмельницького і з добрих гармат стріляв до ворогів. Кілька разів підходили москалі до наступу, та хоробрі Дорошенкові козаки відбивали їх і відганяли далеко. Тоді москалі рішили взяти Чигирин голодом. Довгий час тривала облога, нарешті гетьманові не стало харчів і пороху, і він мусів піддатися. Свої гетьманські відзнаки, булаву й бунчук, він відіслав лівобережному гетьманові, а сам поїхав до московського табору.

Москалі відвезли його в Московщину і звідтіль уже його не пустили. Дорошенко вмер у далекій чужині, в Ярополчі біля Вятки 1698. р. Його могила є там до нинішнього дня.

Дорошенка називали останнім козаком, бо він був останнім із тих старих запорожців, що виросли у твердій воєнній школі і все своє життя воювали мечем із ворогами України.

Кінець Козаччини на Правобережжі.

По Дорошенкові не було вже визначних гетьманів на правобережній Україні. Проти Дорошен-