землю на одпочинок, як стара баба. На причілку хата була підперта двома стовпами, обмазаними білою глиною. Маленькі віконця ледви блищали.
Кайдашиха сиділа на возі и не хотіла злазити на землю. Вона зовсім розсердилась. Лаврін одчинив старі ворітечка. Вони заторохтіли в ёго руках, як кістки сухих ребер. Кайдаш погнав воли в ворота. Зза хати вибігла суха собака, як вівця, и зашавкотіла на гостей. С хати вибігло пятеро невеличких дітей, а за ними вийшла с хати Балашиха, в товстій сорочці, в убогій хустці на голові.
Кайдашиха сиділа на возі, як павич! Іі біла нова свита біліла як сніг а червона хустка та жовті чоботи аж блищали на ввесь двір.
Кайдаш и Лаврін поздоровкались з Балашихою. Зза Балашихи с сіней виглянула Мелашка, як квітка, блиснула чорними очима, пахнула румяним лицем и знов сховалась у хату, як зоря за хмару. У Лаврона зомліло серце.
— Просимо як найласкавіще до хати, промовила Балашиха й поклонилась Кайдашисі.
Кайдашиха була сердита на Западинці, аж сопла. Вона простягла с полудрабка жовті чоботи и показала іх Балашисі до самих колін.
С сіней вийшов Балаш, ще молодий чоловік, привитався до гостей, кланявся сватам и просив іх у хату.
Кайдашиха нахилила в низьких дверях голову и для неі здалося, що вона влазить у якусь скриню в дірочку. Хатні двері були ще низчі. Кайдашиха нагнулась и тільки що хотіла гордо підняти голову, та з усієі сили лусь тімям об одвірок!
Кайдашиха почула, що в неі на тімъі вискочила гуля. Вона вхопилась за тімя. Гуля заболіла так, неначе хто сунув у тімя роспеченим залізом. В Кайдашихи виступили слёзи на очах, защеміло коло серця, але вона мусіла мовчати й терпіти.
— Ой крикну! думала Кайдашиха: ой не видержу, заохаю! Оце сором! Ой вилаю в батька матір и Лаврона и цих поганих Балашів! думала вона и мусіла зуби сціпити, щоб не вилаяти Балашів.
Малі діти зареготались. Кайдашиха сціпила зуби и мовчки кляла в батька в матір и Бієвці, и балашову хату. Вона полапала рукою тімя, високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, як безрога корова.
Балашиха попросила Кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сімю, на убогу хату и не церемонилась; вона просто
