Цівілїзація середнїх віків так відмінна від нашої, так своєрідна і по свойому суцїльна, що ще й доси широкі круги суспільности раді-б були завернути до неї всю людськість і утвердити на віки те, що пропало силою орґанїчного росту. Зворот до середнїх віків у католицькій теольоґії та в католицькім розуміню соціяльних теорій, се факти, які доконують ся на наших очах; до орґанїзації суспільности на середньовічних ідейних основах змагають недвозначно сучасні клєрикальні партії, що творять значну силу в Нїмеччинї, Франції, Італїї та инших краях. Ще не виключена можність повороту до середньовікових порядків; ще папство й його прихильники не стратили надїї на приверненє святої інквізіції, на здушенє наукової критики і свобідної думки, на опанованє школи й держави. От тим то порядки і світогляд середнїх віків усе ще й по за кругами істориків-спеціялїстів звертають на себе увагу широкої публїки, а головні дїячі тих часів не тратять свого романтичного блиску.
До найвизначнїйших репрезентантів середньовікової цівілїзації належить Данте Алїґієрі, найвизначнїйший поет італїйської лїтератури, якого студіованє ще й доси в Італїї творить основу студій над рідним язиком і письменством у школах.
В ньому можна бачити інїціятора всїх новочасних лїтератур, бо він своїм трактатом „De vulgari eloquio“ переломав панованє середньовікової латини і відкрив перед народнїми язиками широкі перспективи розвою.
