|
У 24-ій піснї мандрівцї проходять сему яскиню, в якій карають ся злодїї. Дорога тут така трудна, що Данте обезсилений утомою мусить сїсти й спочити. Вірґілїй упоминає його до дальшого ходу ось якими словами:
„Тепер повинен ти всї лїнощі стрясти́,
Бо на перинах лежачи вигідно
І тепло вкритий, ти до слави не дійдеш.
„А хто без слави вік свій там проводить,
Той на землї й слїду не полишає,
Як дим в повітрі, піна на водї.
„Тож уставай, перебори утому,
Стань мужнім духом в бою житєвому,
Хай лїнощі тебе не зупиняють!“
Представивши в 25-ій піснї кару, яку терплять злодїї, яких представником являєть ся мітичний Какус,
- ↑ Мова тут про жидівського первосвященника Каяфу, який засудив Ісуса на смерть.