VII. Божественна Комедія.
B. Рай.
Опис раю в Дантовій поемі полягав — пригадую се — на Птольомеєвій системі будови світа, по якій земля творить недвижний осередок усего світа, а довкола неї в концентричних сферах підіймаєть ся девять рухомих небес, поперед усього сїм сфер планет: місяця, Меркурія, Венери, сонця, що старою астрономією зачислювадо ся також до планет, далі Марса, Юпітера (й Сатурна. По над твми єїмома сферами. здіймаєть ся осьма сфера постійних звізд, девята тав, кришталеве небо або Primum mobile, і нарешті десята, огниста сфера, так зване емпірейське небо, якого центром єсть Бог. Він також недвижний, але від нього виходить усякий рух на світі. Отcї вої круги аж до найвисшого перелітає Данте під проводом Беатрічі. Опис того лету починаєть ся ось якими рядками:
Пресвітлість?[1] Того, що усе ворушить,
Проймає всю вселенну і яснїє
В одній частині більш, у другій менше.
Я в небі був, що найбільш того світла
У собі має, і такеє бачив,
Чого ніхто, вернувши відтам, словом
Сказать не може ані не зуміє.
Во до мети найвисшої зблизившись
Наді розум поглубляєть ся так дуже,
Що память відтам не знаходить шляху.
- ↑ В орігналі gloria — разом і слава Й світлість.
