Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастя унесла.
Ось туди пішла вона,
Та гуляючи,
З иншим, своїм любчиком
Розмовляючи.
За її слідами я
Мов безумний біг,
Обливав з сльозами я
Пил із її ніг.
Наче потопаючий
Стебелиночку,
Зір мій вид її ловив
На хвилиночку.
І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова її,
Отсе тая стежечка
Ізвивається,