Поклін тобі, Буддо!
В темря́ві життя
Ти ясність, ти чудо,
Ти мир забуття!
Спокійний, величній,
Ти все поборов:
І блиск царювання
І гнів і любов.
З царя жебраком ти,
Душею моцар,
Пів світа осяяв
Твого духа чар.
Ти царство покинув,
Щоб духом ожить;
Зірвав усі пута
Щоб нас слобонить.
І довгії літа
Промучився ти,
Щоб корінь страждання
Людсько́го знайти.
Знайшов ти той корінь
У серці на дні,
