наливатися зразу сріблястим, далі золото-рожевим блиском. Крім шелесту щіток, котрими чищено машину, брязкоту залізних лопат і гуркоту вугілля в тендері не було чути нічого. Робітники робили своє діло мовчки; один паляч покинув роботу коло вугілля і пішов додому снідати: йому прийдеться їхати сьогодні з «Черепахою» в дорогу. Машиніст позіхав. Була п'ята година; він спав ледве чотири години і мав перед собою ще оцю п'ятигодинну туру[1], поки дістанеться до дому і буде міг відпочити цілих дванадцять годин.
Машина ще спала.
— А що, буде готова «Черепаха»? — крикнув надкондуктор, вертаючи зі свого обходу і зупиняючися в брамі… Його груба, висока фігура ясно відрисувалася на тлі сходового неба, облитого величезною пурпуровою пожежею з золотим, тепер уже аж до білости розжареним низом. В тім світлі кругле, товсте надкондукторове лице виглядало мов налите огнем, а його чорна, густа борода була немов перетикана пурпуровими нитками.
Робітники не відповідали нічого. Обчистивши і впоравши машину, вони помагали накидати вугілля в тендер. Тільки машиніст буркнув недбало:
— Зараз буде готова.
— Прошу казати розпалювати. За чверть години заїзджайте! — мовив надкондуктор і пішов далі.
- ↑ Тура — шлях, маршрут.
