Велика заля світлом вся залита.
Горять лямпи й ряснії жірандолі,
І повінь іскор наче стежка бита,
У дзеркалах великих ллється до́лі.
Там на галерії музика грає,
Гремить, то плаче, мов дитина в полі.
Посеред залі стіл довжезний сяє
Від срібла, скла й точеного кришталю,
І довгий ряд букетів розділяє,
Мов скиба зі смарагдів і коралю,
Вподовж його сніжисто-біле поле.
Вельможне панство заповнило залю:
Блиск туалет аж сліпить око кволе;
Горять алмази, чути шелест шовку,
А блиск очей красунь аж серце коле.
Мов п'яний, зір блукає: тут головку
Чудову схопить, там лице марсове,
Там сніжно-білу шийку. Без умовку
Розмова ллється, клекотить чудове
Гудіння, де сотки шумних привітань,
Солодкі шепти, срібний сміх, перлове
