посипалися крики, визивання, свист і проразливі м'явкання. Рекрут кричав також, бігав попід усі вікна, але ніде не міг заздріти нікого. Доведений до лютости, замовк нарешті і став на однім місці, щоби відітхнути. В пару хвиль пізніше замовкла й „кац-музика“. Бачилось, що спокій настав повний. В казні вже смеркалося, тож Йосько зробив риштовання і з книжкою в руках так і припав до вікна. Та ледве прочитав собі під ніс пару слів, коли втім шельвах, заздрівши його, прискочив і став проти вікна.
— Марш, злодію, з вікна! — верескнув до Йоська.
Йосько за першим разом не чув навіть крику, так живо був занятий історією про чаплю й рибу, що власне читав.
— Марш з вікна! — ще голосніше крикнув шельвах.
— Та чого хочеш від мене? — відповів Йосько. Адже тобі не заважаю. Адже видиш, що читаю. В казні вже не виднося, то я виліз трохи до світла.
— Йди геть, бо стріляю! — ревнув шельвах і заки Йосько вспів злізти зі свого руштування, вже гукнув постріл карабіновий.
— Йой! — крикнув Йосько і, як сніп, упав з руштування на ліжко, що стояло під вікном. Ноги його задригали судорожно, а руки, в котрих держав книжку, притиснені були до грудей. З-під карток книжки бухала кров. Куля попала просто в груди.
— Що тобі? Де тебе трапило? — крикнули ми оба, кидаючися до Йоська. Але
