«Відтепер через три днини
Щоб нічого не робили
У Багдаді ковалі;
І під страхом злої смерти
Всі кузні велю заперти,
Всі — великі і малі.
«Хто до кузні кроком вступить,
Раз клевцем по штабі влупить,
Той без суду, без потіх
По короткій процедурі
Буде висіти на шнурі
Там же, де сповни́в цей гріх».
Джіафар прийняв з поклоном
Цей указ — він став законом,
І за хвилю вже гінці,
Мов шалені, живо гнали,
Комендантам знать давали
У Багдаду всі кінці.
Не минуло півгодини,
Вже барвистії дружини
Вулиця́ми міста йшли:
Возні, слуги, отамани,
Хоругви і барабани,
Труби й сурми всі ревли.
Всюди бубнили, й бреньчали,
І сурмили, і кричали:
«Правовірні, гей, сюди!
Слухай царського указу,
Щоб з невідомости зразу
Не вплескатись до біди.
«Відтепер через три днини
Щоб нічого не робили
У Багдаді ковалі,
І під страхом злої смерти
