Як подружні обов'язки
Не сповняє цей пияк.
«Як мав шлюб зі мною брати,
Обіцяв мені давати
П'ять динарів кожен рік
На шпильки, стяжки й одежу —
Отсей довг від нього стежу,
Бо пропав із ним мій вік.
«Вже п'ять літ із ним бідую,
Слова доброго не чую,
Ледве є що їсти й пить,
А ще дідько той лапатий
Видумав за домом спати, —
Най же довг мій заплати́ть!»
«Що ж за заробіток має
Муж твій?» так Бассім питає.
«Муж мій, пане, чоботар».
«Га, шкурлатник! Стій же, братку,
Я тобі прищеплю латку,
Кину в дрож тебе і в жар!»
«Пане любий, — мовить баба, —
Чи не слід на того драба
Скаргу в протокол вписать,
У судді на мій рахунок
Виєднати форлядунок
І тоді його зазвать?»
Бассім
«Певно, певно! Ось до суду
Вже близенько, сам я буду
Особисто у судді.
Твою справу виторочу,
Форлядунок виклопочу, —
Буде діло все в ладі».
