Бассім
«Ну, як так, ходіть до хати.
Та одно лиш прошу знати:
Жадних глупств не говоріть,
Чарів не робіть ворожих,
Ані натяків негожих,
Що сповняються вам вслід».
Мусили на це пристати,
А як увійшли до хати,
Обстановку всю таку
Вздріли, як вперед вгадали, —
Отже, мовчки посідали
На ослінці у кутку.
А Бассім став їсти й пити
І тим часом говорити:
«Ну-ко, ти, замлілий гість,
Справді ти не чув і досі,
Що халіф той кривоносий
Устругнув мені на злість?»
Ер-Рашід ледве́ здержався,
Щоб враз не розреготався, —
Це ж до нього рік Бассім.
Цей вина чарчину ликнув,
З розкоші вусами смикнув
І дактилів з'їв зо сім.
«Ця стріхата бородище,
Ця безмозка головище
Вджигонула маніфест:
«Всі лазні три дні закрити,
А хто смів би отворити,
Того пригвоздить на хрест».
«Ну, я власне відучора,
Як веліла ця потвора
Всі кузні позамикать,
