Він на троні сів у хвалі,
Джіафар ввійшов до залі,
Перед троном ниць упав
І володареві вірних
Щастя, радощів безмірних
Многа літа побажав.
«Джіафаре, — рік владика, —
Зачуваєм, що велика
В нас неправда по судах,
Що якісь фальшиві возні
Люд обдурюють, безбожні,
Позабувши Божий страх.
«Тож пішли в оцю мінуту
На́каз і погрозу люту
До всіх комнат судових;
Най там добре припильнують,
Возних зараз розкласують —
Всіх давніших і нових».
«Тим, що здавна труд приймають,
Від батьків уря́д свій мають,
За заслуги військові,
На письмі декрет надати
Із підвищенням їх плати,
Драхм усякому по дві.
«Тим же, що прийшли недавно,
Втислися в уря́д безправно,
Канчуків по двадцять п'ять
На підошви вперіщи́ти,
Їх про приписи повчити
І зі служби геть прогнать».
Так халіф сказав, і в хвилі
На́кази його сповни́ли.
Що ж то діє наш Бассім?
