«Всі, хто тут, із уст ні пари!
Принесіть знаряддя кари,
Лавку, фільк[1] і батоги!
Возні, всі тут становіться,
Як покличу, озовіться, —
Річ великої ваги».
Замкнено у залі дверці…
Тьохнуло в Бассіма в серці…
«Боже! — шепнув. — Що це знов?»
Але вже гукнув суддя:
«Перший возний, гей, сюда!»
Возний смирно підійшов.
Руки в хрест на грудь зложивши,
Став він, очі вниз спустивши…
Суддя
«Хто ти? Хто твій батько, дід?
Довго в службі зістаєш ти?
Скільки плати дістаєш ти?
Чим заслужений твій рід?»
Возний голову підвів
І спокійно відповів:
«Називаюся Магід;
Батько мій, Салем, був возним
Під Аль-Мамуном вельможним,
Возним Нафа був, мій дід.
«Свій уря́д обняв я в спадку
По своїм діду́ й по батьку,
Вислуживши в війську сам;
Плати в рік беру три п'ястри,
Міх хлібів, медів три плястри,
Плащ хрещатий і турбан».
