«Прошу, сядьте, пийте, їжте!
Щось веселого повіджте,
Бо я нині дуже рад.
Випить хочеться в компанії,
Заспівати пісні п'янії…
Ну-ко, шулем! Бий вас град!
«Знаєте, сьогодні в мене
Був деньок… Ой рідна нене!
Як живу, в такім не був. —
Як кобеля та за возом,
Я трепався, тратив розум,
Думав: Бог мене забув.
«Та проте Аллах великий
Весь той глум і клопіт дикий
Повернув на благодать.
Головна річ, щоб держаться,
Лихові не піддаваться,
Туск до голови не брать.
«Знаєте, сьогодні в суді
Був я у такій паскуді!..
В п'яти били… фе, скандал!..
Бачилось: згорю зо стиду!
Бачилось: не вка́жу виду,
Десь запа́дусь у провал.
«А проте — тут б'ють, кров бризка,
А в вуха́х, мов муха зблизька,
Пісенька одна дзвенить:
Гарна пісенька, жартлива,
Мов віщує, що ця злива
Зміниться, мине за мить.
«І ця пісня, злота муха,
Не вступається з-над вуха
І дзвенить, бринить весь день.
Прошу, їжте! Я ж, як знаю,
