Слухайте — наскільки дасться
Розказать, як що було!
І, розсівшися вигідно,
Зуби вмивши відповідно,
Він почав усе казать,
Як спіткала в суді кара,
Як убрався за більдара
І як драхм дістав аж п'ять.
«А таку діставши плату,
Я в халіфову палату —
Будь-що-буде, — почухрав
От де я навидівсь дива!
Не повіриш, хоч правдива
Буде повість мо́їх справ.
«У великому салоні
Сам халіф сидів на троні,
А від нього блиск аж б'є.
Чемний пан, хоч і мій ворог, —
Перед ним лизати порох —
Ні, це діло не моє.
«Джіафар при нім був бравий.
Із лиця собі й постави
Подобав на тебе він.
Звісно, дрібку! Він пан, дука,
А ти го́лиш, підла штука,
Костогриз і макогін.
«І Месрур там вештавсь чорний,
Весь у золоті, моторний,
На устах приязний сміх —
Не такий, як це страшило,
Що лиш би тарахнуть в рило
Й зав'язать, мов чорта, в міх».
Так він плів їм теревені
Про гонори незміренні,
