Адже нині це гірчиця
А вчорашнє — був олій!»
Цар тим часом взяв нашви́дку
Першого з ряду́ на спитку.
«Хто ти?»
Більдар
«Царю, звусь Ахмет.
Абдаллахом звавсь мій тато,
І беру за службу плату
Десять золотих монет».
Халіф
«А давно ти в службі царській?»
Більдар
«В чесній службі тій більдарській
Батько мій був тридцять літ;
Я по нім настав на цьому
І ось десять літ вже тому
Слу́жу вірно, як і слід».
Халіф
«Добре, сину! Не змінися!
Тої правди все держися.
Віри й чести не ламли!
А тепер скажи ти, другий,
Як зовешся, за услуги
Що береш і відколи́?»
Отже, другий наблизився,
До землі царю вклонився
І говорить, що і як.
Та Бассім уже не чує,
Остовпів, глядить, міркує,
В яку пастку він закляк.
«О Аллаху милосердний!
Що то я зроблю, мізерний?
