Земелька його маленька,
Не препишнії палати,
Служби не щоби багато:
Сам свій пан і сам свій наймит.
Лиш старенька економка,
Молода її сестрінка
Та слуга, що враз конюх був,
Дроворуб і водонос.
Чи великі антенати
Були в нашого Кесади,
Де, коли й як відзначились —
Щось історія мовчить.
Лицар наш був муж спокійний:
Щит предківський коло печі
Був за заткальницю в нього,
В шоломі гніздились кури.
Спис проржавілий на кухні
За рожен вертівсь раз в тиждень,
Бо раз в тиждень штуку м'яса
Для господаря пекли.
Що ж робив наш славний лицар?
А робив він небагато:
Полював собі з хортами,
А то більше так сидів.
Чоловік уже в літах був —
Перебіг за п'ятдесятку,
Не женився, не дружився, —
Вкучно стало дармувать.
Ось він на старії літа
Вдарився в літературу,
