Я вже зро̀блю так, що смирно
Все тобі він заплати́ть.
„Слухай ти, тиране лютий!
Присягни ось тут на меч мій,
Що даси йому всю плату!“
„Присягаю“, рік мужик.
„Ну, гляди ж, а як присяги
Не додержиш, то страшенна
Не мине тебе відплата
Із лицарської руки!
„Бо тоді зо мною справа.
А ти знаєш, хто я? Славний
Лицар Дон Кіхот з Ляманші,
На все злеє Божий бич!“
Це сказавши, лицар гордо
Обернувсь на Росінанті
Та й шлап-шлап поїхав з лісу.
Хлоп глядів, аж він іщез.
А тоді сказав до хлопця:
„Ну, ходи сюди, Андрійку!
Ну, ходи сюди, небоже,
Хай тобі свій довг сплачу!“
Вхо̀пив хлопчика за руку,
Прив'язав його до дуба,
Як почне ременем прати —
Ледве в тілі дух лишив.
„Ось тобі твоя заплата!
А тепер іди, небоже,
