Ремеслі ти ще не битий
І не знаєш, що й куди.
„Велетні, не вітряки це!
Та коли ти їх боїшся,
То стій тут, молися Богу,
Я вже їх побо́рю сам“.
І, не слухаючи далі,
Як кричав до нього Панса,
І просив його, й божився,
Що це таки вітряки —
Лицар наш погнав галопом
К вітрякам, дививсь очима,
А не бачив… Надлетівши
Близько, так почав кричать:
„Стійте, підлі, не втікайте!
Я один-одніський лицар
Всіх вас разом визиваю
Битись на життя і смерть!“
В той момент подув сильніше
Вітер, крила заскрипіли,
Швидше почали вертітись,
Захитались вітряки.
Лицар взяв це за наругу.
„Га, поганці, — крикнув люто. —
Хоч би мали ви ще більше
Рук, ніж клятий Бріарей[1],
„Я вам тут усім дам раду!“
І зітхнув до Дульчінеї,
