Ухо пану зав'язати.
„Фераграса то бальзам! —
Мовив лицар. — Всякі рани,
Всякі болі в одній хвилі
Гоїть. У лицарських книгах
Много писано про нього.
„Щоб нам тільки до господи,
Я зварить його зумію,
А тоді всі битви, рани,
Навіть смерть нам не страшна“
Але тут побачив лицар,
Що шолом його ще гірше
Пофалатаний, ніж ухо, —
І розлютивсь так, що страх.
„Бий мене Господня сила,
Коли буду хліба їсти,
Воду пити, в хаті спати,
Поки не помщусь за це!“
„Пане, — мовив Санчо Панса, —
Не кленіться так страшенно,
Бо прийдеться довго ждати,
А той лицар вже геть-геть“.
„Ну, то поки не здобуду
В бою свіжого шолома!“
Так поправився наш лицар,
І поїхали оба́.
Їдуть, їдуть, їдуть шляхом —
Не стрічаєсь жаден лицар.
Щастя ще, що проти ночі
Пострічались пастухи.
