«Куме, — мовить чужосільний, —
Ще один я маю спосіб:
Мусимо його надибать,
Хоч би під землею скривсь.
«Я умію пречудово
По-ослячому іякать, —
Як ви троха цеї штуки
Свідомі, то буде лад».
«Трохи? — наш війт образи́вся. —
В нашому селі ціло̀му
Не було осла, котрого б
Крик я не закасував».
«Ну, як так, то дуже добре.
Йдіть же ви одним окопом,
Я піду противним боком,
І іякаймо раз-в-раз.
«То хіба би ваш осел
Не осел був або здох,
Щоб, почувши наші крики,
Та не обізвався нам».
«Дуже добра ваша думка»,
Мовив наш війт. І швиденько
Розійшлися в різні боки,
Все іякаючи йшли.
„Та тут, пане, сталось диво.
Що один іякне, другий
Думає, що це осел,
І біжить в той бік на голос.
„Стихне крик, він сам іякне;
Перший знов, почувши крик,
