„Врешті вмовились іякать
Кождим разом по два рази,
Щоб пізнати, що іяка
Де пан війт, а не осел.
„Так зійшли вони весь ліс,
Та осел не відкликався;
Проста річ, бо цеї ночі
Бідолаху вовк роздер.
„У однім ярку війти
З нього здибали кістки
І, задихані, похриплі,
Повернули до села.
„Цей і той свою пригоду
Повіда́в своїм сусідам,
Цей і той хвалив, як славно
Зна іякати сусід.
„Рознеслася тая чутка
По всіх селах, і неначе
Чорт підбунтував народ весь,
Почали сміяться з нас.
„Де лише хто з нас явиться,
Всюди нам «ія» гукають,
А як хочеш що сказати,
То ревуть: «ія-ія!»
„На торзі, на пасовиську,
В корчмі, в лісі чи денебудь
Іншого нема привіту
Нам, як лиш: «ія-ія!»
„Вже ми по-добру просили,
Вже сварились і з усіми
