„Чим же тут вам ображаться?
Ну-ко, спільно, всі до гурту
Станьте враз і дружнім хором
Втішно крикнімо: «ія!»
Тут промову Санчо Панси
Заглушив великий репет
По обох боках ріки.
Ці гадали, що він лає
Їх за насміхи, а другі,
Вчувши крик його, озлились,
Буцімто він з них смієсь.
Гей, як хоплять за каміння!
Відси й відти полетіли
І на лицаря й на джуру
Здоровенні камінці.
„Бийте, бийте тих приблудів!“
Так іякавці кричали,
І кричали згідно з ними
Антіякавці собі ж.
Не минули дві хвилини,
А вже Дон Кіхот і Панса,
Мов снопи, насеред мосту
Повалились із сідел.
Аж тепер опам'ятались
Роздратовані селяни
І, подумавши, що вбили
Чужинців, — урозтіч всі!
Та, на щастя, Дон Кіхот
Камінцем лиш в бік дістав,
