«Ми, правителі народу,
За ті збитки, за ту шкоду
Ухвалили: у секвестр
Дім підсудного узяти,
Все, що мав, сконфіскувати
І вписати у реєстр.
«А що слідства урядові
Дібр движимих в його домі
Ніякіських не знайшли,
Окрім капців колосальних,
Що причиною фатальних
Всіх пригод його були, —
«То ми з огляду й надії
На літа його старії
Ухвалили записать:
Щоб знав наших ласк exempla[1],
Без заплати такси й штемпля
Капці ті йому віддать.
«Присуд цей — то слово Боже.
Винуватець вправді може
Жалуватись до царя,
Та це будуть нам докори,
Знак зухвальства й непокори,
А за це не жди добра.
«Тож гляди, ти, діду клятий!
Пробуй лиш рекурсувати,
Зараз у тюрму підѐш.
А вже там тобі на пробу
Ми такого всиплем бобу,
Що й рішенця не діждеш».
Абу Касим аж здригнувся,
В три погибелі зігнувся,
