Перейти до вмісту

Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область.djvu/675

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

будови (вересень 1947 року) добовий видобуток вугілля на шахті № 10 становив 1102 т[1]. 17 березня 1947 року забійник шахти № 10 ім. Артема П. Д. Риндін разом з двома кріпильниками досяг рекордного результату — нарубав за зміну 128 т вугілля. Незадовго до цього на шахті за пропозицією П. Д. Риндіна була змінена технологія виймання вугілля в лаві. Нові методи праці були відразу підхоплені колективами всіх дільниць. У серпні 1948 року П. Д. Риндіну за самовіддану працю було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Послідовники П. Д. Риндіна — забійник І. П. Варламов, кріпильник І. П. Єсін, гірничий майстер К. Й. Ушаков та інші були удостоєні ордена Леніна. Шахтарі Артемівська відповіли на нагороду Батьківщини новими трудовими успіхами. В листопаді 1948 року добовий видобуток вугілля на шахті № 10 ім. Артема становив 1375 т[2]. У 1949 році П. Д. Риндін та багато його послідовників видавали вугілля в рахунок 1953 року.

Не відставали від старих гірників і молоді шахтарі. Випускники шкіл ФЗН і гірничо-промислових училищ області поповнювали гірницький колектив і комсомольську організацію Артемівська. Комсомольський комітет у 1953 році очолювали передовики боротьби за вугілля Іван Мичак, Іван Кирюшин, Олександр Могильний, Леонід Козлов та інші.

В артемівців, як і в усіх радянських людей, стало традицією відзначати видатні події в житті Комуністичної партії та Радянської держави новими трудовими успіхами. Так було і в дні підготовки та роботи XX з’їзду КПРС. Шахтарі розгорнули змагання за швидкісне проходження підготовчих виробок та збільшення видобутку вугілля. Ініціатором цього руху була бригада прохідників на чолі з М. C. Шевцовим. У дні роботи XX з’їзду партії прохідники бригади М. С. Шевцова поставили новий рекорд — за місяць пройшли 100 м польового штреку. Цінне починання підхопила бригада комуніста М. Д. Чугусова. Вона перевершила рекорд бригади Шевцова, пройшовши 102 м польового штреку за місяць[3]. Колектив шахти ім. Артема в 1956 році довів середньодобовий видобуток вугілля до 2 тис. тонн.

Забійник шахти № 10 ім. Артема комуніст Ф. А. Лисицин, відмінно оволодівши гірничою технікою, у 1956 році виконав норму на 205 проц., давши країні понад план майже 3 тис. т вугілля. У 1957 році, напередодні Першотравневих свят, Ф. А. Лисицину за визначні успіхи в розвитку вугільної промисловості було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1956 році в Артемівську розпочалося будівництво двох нових шахт. Шахту «Луганська» споруджували комсомольці Луганщини, а «Кіровоградську» — молоді будівники Кіровоградської області. ЦК комсомолу України оголосив будівництво нових шахт ударними комсомольськими будовами. Молоді будівельники в короткі строки виконали поставлені перед ними завдання. Дві нові шахти стали до ладу в січні 1958 року. Вони давали тоді щодобово в середньому 750—780 т вугілля. Після закінчення будівництва 620 молодих робітників залишилися працювати в Комсомольському шахтоуправлінні. Тут же виросло впорядковане гірниче селище.

 
  1. Луганський облпартархів, ф. 226, оп. 1, спр. 18, арк. 117, 118.
  2. Там же, ф. 227, оп. 1, спр. 21, арк. 239.
  3. Луганське обласне статистичне управління, ф. 25-ТП, 1959 р. по шахті № 10 ім. Артема.