А відтак Рішельє додав:
— Доречі, сір, не забудьте ж напередодні сказати її величності, що хочете подивитися, чи до лиця їй діямантові навіски.
Це вдруге вже згадував кардинал про навіски. Така напосідливість здивувала короля, і він вирішив, що за цим ховається якась таємниця.
Людовик XIII пішов до королеви і, своїм звичаєм почав загрожувати особам, що її оточували. Ганна Австрійська схилила голову й мовчала, не заважаючи бурчакові його слів. Вона сподівалася, що рано чи пізно він спиниться.
Та Людовику не те було треба. Він хотів викликати суперечку, що допомогла б йому зрозуміти дещо. Він не мав сумніву, що кардинал готує йому якийсь неприємний сюрприз, бо на це його еміненція був великий майстер. Загрозами він добувся таки свого.
— О, сір, — скрикнула королева, що їй урвався вже терпець, — ви все ж таки не кажете всього, що маєте на серці. Що я зробила? Де ж той мій злочин? Не може бути, щоб ваша величність знимали такий шум з-за листа, написаного моєму братові.
Король, що його несподівано атакували, не знайшов, що відповісти. Він поклав, що тепер саме час сказати королеві те, що він мусів сказати тільки напередодні свята.
— Мадам, — велично мовив він, — незабаром у ратуші має бути баль. Я хотів би, щоб ви з'явились туди вшанувати наших добрих радників у парадному вбранні й обов'язково з діямантовими навісками, які я подарував вам на йменини. Ось моя відповідь.
Відповідь була жахлива. Ганна Австрійська вирішила, що Людовік XIII знає все, але кардинал вимагає від нього стриманости на якіх сім або вісім день. Проте, притайкуватість була і в його власній вдачі. Королева пополотніла і, злякано дивлячись на короля, не відповідала ні слова.
— Ви чуєте, мадам? — спитав король, що з насолодою дивився на її розгубленість, але не вгадував її причини, — чуєте?
— Так, сір, чую, — ледве чутно промовила королева.
— І будете на балі?
