Того-таки вечора кардинал зняв розмову з паном Де-Тревієм про ранковий подвиг, що за нього говорив цілий табор. Пан Де-Тревій, знавши про цю авантуру від самих героїв її, розповів його еміненції всі подробиці, не оминувши й епізоду з серветкою.
— Добре, — сказав кардинал, — надішліть мені цю серветку, будь ласка. Я звелю вигаптувати на ній три золоті лілеї й подарую її вашій роті, як прапор.
— Монсеньєр! — відказав пан Де-Тревій, — це було б несправедливо щодо ґвардійців: пан Д'Артаньян служить не в моїй роті, а в роті пана Дезесара.
— Тоді візьміть його до себе, — сказав кардинал, — якщо ці чотири небої так люблять один одного, то буде цілком справедливо, щоб вони й служили в одній і тій самій роті.
Пан Де-Тревій повідомив про цю добру новину трьох мушкетерів і Д'Артаньяна й запросив усіх чотирьох назавтра на сніданок.
Д'Артаньян не тямився з радощів. Мрія всього його життя була стати мушкетером. Він з'явився до пана Дезесара попрощатися з ним і довести до його відому про одержаний наказ.
Дезесар, що дуже любив Д'Артаньяна, запропонував йому свої послуги: зміна полку спричинялася до великих витрат на умундирування.
Юнак одмовився та, скориставшися з цієї нагоди, просив оцінити діяманта, передавши його Дезесарові, щоб той обернув його на гроші.
Другого дня, о восьмій рано, льокай пана Дезесара прийшов до Д'Артаньяна й передав йому торбинку з золотом. У ній було сім тисяч ліврів — ціна діяманта королеви.
Атос прибрав назву: родинна справа. Така справа не підлягала віданню кардинала. Родинна справа ні до кого не стосувалась; про родинну справу можна було розмовляти перед усіма.
Отже, Атос прибрав назву: родинна справа.
Араміс подав думку про льокаїв.
Портос знайшов кошти: діямант.
