Ця сторінка вичитана
чортові. За що ж його вбивати, як скаженого собаку, десь у яру посеред ночи?.. Знов же якби він, Кислиця, схотів, то от ухопив би з купи зброї рушницю і… може, всіх би перебив… Але ж він цього не робить, хоч в одну мить можна руки розвязати…
В дірці з'явилася голова, сказала:
— Лізь сюди.
В другій частині льоху, високій, із дерев'яним повітротягом для вентиляції, блимав каганець. На лавках коло стін сиділо чоловіка з десять у машкарах.
— Добривечір! — привітався Федір Макарович.
— Здоровенькі будьте… Глузливий сиплий голос належав високому грубому дядькові в жупані з розідраним рукавом.
— Хто ти такий?
— Інструктор кооперації. Іду до Вакулівки повідомить товариство, щоб їхали в Окуличі по крам.
