Ця сторінка вичитана
Повернулась вона на ту хвилину, коли німець прощався з хворим, бо, відколи можливі достатки Понсові стали їй відомі, Сібо не відходила від свого безженця, з очей його не спускала! Мостилася у вигідне кріселко в ногах ліжка й розповідала Понсові, щоб розважити його, різних пліток, до котрих такі жінки вельми здібні. Зробилась улеслива, ніжна, уважна, дбайлива і з макіявелівською спритністю, як побачимо далі, опановувала розум старого Понса.
