— Їй-богу, вона дуже гарна! — мовив пан Шапульо, спинившись на сходах.
Пані Шапульо щипнула його так, що він мало не крикнув і штовхнула в помешкання.
— От і третій поверх, — сказала Ельоїза, — він у вас за п'ятий справить.
— Ви, панно, видно не звикли сходами ходити, — сказала Сібо, відчиняючи двері до помешкання.
— Ну, мій старий, — мовила Ельоїза, заходячи до кімнати, де бідний музикант лежав блідий та схудлий, — не гаразд воно йдеться? Всі в театрі за вас турбуються, але ж знаєте, хоч і серце добре, так справ багато, от і немає коли приятелів навідати. Ґодісар щодня збирається до вас зайти, але з самого ранку у нього господарський клопіт. Проте, ми всі вас любимо…
— Пані Сібо, — сказав хворий, — зробіть мені ласку, залішить мене з панною, ми маємо поговорити про театр та про моє диригентство… Шмуке проведи панію.
На Понсів знак Шмуке вирядив Сібо й замкнув двері.
— Ах ти ж, поганий німець! І ти вже псуєшся!.. — подумала Сібо, почувши багатозначний цокіт замка. — Це Понс учить його таких гидот.!. Та ви мені за це заплатите, голубчики… — думала вона, сходячи вниз. — Чи ба! Коли ця блазнючка й згадає за тисячу франків, так я скажу їм, що це театральні штуки.
І сіла в головах у Сібо, який скаржився, що в шлунку в нього горить, бо Ремонанк знову дав йому напитись, коли не було дружини.
— Дитино моя люба, — сказав танцівниці Понс, поки Шмуке виряджав Сібо, — я тільки вам довіряю у виборі чесного нотаря, щоб прийшов завтра, рівно о дев'ятій з половиною вранці, прийняти від мене духівницю. Я хочу весь мій достаток залишити моєму приятелеві Шмуке. Якщо бідного німця переслідувати почнуть, то, сподіваюсь, той нотар порадить його й захистить. Тим то мені потрібен дуже шановний, дуже багатий нотар, що не позаздрився б на принади, якими спокушають юристів, бо мій спадкоємець мусить знайти
