промислової ради, депутат і т. ін. Понс був у приязні з родом Камюзо й уважав себе мов би за кузена тих дітей, що шовкоторговець мав від другого шлюбу, хоч був їм ніякий родич, навіть не свояк.
Друга пані Камюзо була панна Кардо, отже Понс на правах родича Камюзо втулився в численну родину Кардо, другий буржуазний рід, що в своїх розгалуженнях становив цілу громаду, яка силою не поступалась й родові Камюзо. Нотар Кардо, брат другою пані Камюзо, побрався з панною Шіфревіль. Славетна родина Шіфревілів, цариця хемічних виробів, була пов'язана з великим аптечним підприємством, де довгий час верховодив пан Ансельм Попіно, якого липнева революція піднесла, як відомо, в самий центр роялістської політики. І Понс на хвості Камюзо та Кардо потрапив до Шіфревілів, а звідти й до Попіно, весь час на правах кузена кузенів.
Цей короткий огляд останніх стосунків старого музиканта дає зрозуміти, як міг він ще 1844 року бувати запросто: 1. в графа Попіно, пера Франції, колишнього міністра хліборобства та торгівлі; 2. в пана Кардо, колишнього нотаря, мера й депутата в одній з паризьких округ; 3. в старого пана Камюзо, депутата, члена паризької муніципальної та генеральної промислової рад і майбутнього пера; 4. в пана Камюзо де-Марвіль, сина від першого шлюбу, отже єдиного справжнього родича Понсового, хоч і троюрідного.
Цей Камюзо, який, щоб відзначитись від батька та зведеного брата, додав до свого прізвища ще й назву маєтка, був 1844 року президентом палати королівського суду в Парижі.
Колишній нотар Кардо віддав дочку за свого наступника, Бертьє, і Понс, виконуючи всякі доручення, зумів зберегти цей нотаріяльний, як він казав, обід.
Ось те буржуазне сузір'я, яке Понс називав своєю родиною і де він через усі труднощі зберіг право на ложку.
Той із десятка домів, де митця повинні були найкраще приймати — дім президента Камюзо — був метою його найпильнішого старання. Та лихо! пані президен-
