Другого дня на цю саму тему були вже інші варіяції. Отож, із пана Брунера вийшов великий пан, який усе робить по-великопанськи, грошам ліку не знає, а коли панові де-Марвіль пощастить здобути йому громадянство (міністерство може для нього трохи порушити закон), то зять буде пером Франції. Достатки в пана Брунера не знати які, його коні й карети найкращі в Парижі й т. ін.
Та радість, з якою Камюзо розводились про свої надії, цілком певно свідчила, яка несподівана була для них ця перемога.
Зразу ж після побачення в кузена Понса пан де-Марвіль, під тиском дружини своєї запросив міністра юстиції, головного президента та генерального прокурора обідати до себе на той день, коли мав з'явитися незрівняний зять. Ці три видатні особи погодились, хоч запрошено їх у дуже короткий термін; кожен зрозумів ролю, якої жадав від них батько родини, і радо пішов йому на допомогу. У Франції досить охоче стають у поміч матерям, що полюють на багатого зятя. Граф та графиня Попіно теж залюбки доповнили своєю присутністю блиск цього обіду, хоч це запрошення й видалось їм поганим смаком. Загалом, було одинадцять персон. Дід Сесілін, старий Камюзо, з дружиною так само не обминули цих зборів, які мусіли, самим становищем гостей, остаточно заохотити пана Брунера, проголошеного, як ми бачили, одним із найбагатших німецьких капіталістів, людиною із смаком (він же любив доню!), майбутнім суперником Нусінґена, Келера, дю-Тільє і т. ін.
— Сьогодні наш день, — з добре вивченою простотою сказала президентова, називаючи гостей тому, кого мала за зятя, — у нас тільки свої. Передусім, батько мого чоловіка — його, як ви знаєте, мають призначити на пера Франції; далі — граф та графиня Попіно; їхній син був не досить багатий для Сесіль, проте ми лишилися в добрій приязні; наш міністер юстиції, наш головний президент, наш генеральний прокурор, словом наші друзі… Ми мусимо обідати трохи пізніше, бо засідання в Палаті кінчаються завжди тільки о шостій.
